Л.Анастасія Корзун від дружини чоловіку

Даня, любимий, пам’ятаю той день, Коли у мережі ми стали ближче на крок. Не бачили очі — та серце вело, І кожне «привіт» зігрівало між строк. Ти усміхнувся — і світ ожив, Турботою тихо мене огорнув, Ти став для мене опорою й домом, Любов’ю своєю життя повернув. Я так сильно тебе кохаю — ти мій світ і мій шлях, Ти — обійми, підтримка і спокій в очах. Дякую долі за сина, за дім і тепло, За все, що між нами навіки зросло. Коли тебе поруч немає — я дуже сумую, Бо серцем до тебе щодня я мандрую. Коли ми гуляєм із нашим малям, Ти щось розповідаєш — і сміється душа, Даруєш мені найпростіші квіти — І стає яскравішою кожна весна. Наше весілля, знайомство, наш син — Усе, що з тобою пройшли крізь роки, Ти дивишся ніжно, тримаєш за руку, І зникають всі сумні думки. Я так сильно тебе кохаю — ти мій світ і мій шлях, Ти — обійми, підтримка і спокій в очах. Дякую долі за сина, за дім і тепло, За все, що між нами навіки зросло. Коли тебе поруч немає — я дуже сумую, Бо серцем до тебе щодня я мандрую. Ти змінив моє життя, навіть не знаючи як, З простого «привіт» виріс цілий наш знак. І хай між рядками мовчання інколи є — Я завжди відчую: ти — щастя моє. Мій Даня, любимий, ти сенс мого дня, Моя найнадійніша в світі стіна. За знайомство, за сина, за світло твоє — Я дякую тихо за серце твоє.