N.Катрич2.

Карінко моя, сьогодні твій день, Тридцять один — а в серці світло й весна. Ти молодша на три, та така доросла, Весела, пряма, справжня — моя сестра. Ти можеш бути різною, інколи вперта, Та завжди щира, відкрита і тепла. Коли важко — ти поруч, без зайвих слів, Ти та, хто підтримає серед усіх вітрів. Бо ми з тобою — не просто сестри, Ми одне серце, поділене навпіл. Хай життя розвело нас по різних шляхах — Я з тобою завжди, навіть на відстанях. Що б не сталося, знай і повір: Я люблю тебе сильно — сьогодні і ввік. Наше дитинство — сміх до сліз, Бійки й образи, та одна душа на двох. Тато нас любив, носив у своїх мріях, Веселив, обіймав і беріг від тривог. Мама жила для нас, дім — її любов, Найкращі батьки — наш вічний покров. А тепер тато з неба дивиться вниз — Наш ангел-охоронець, наш світлий захист. Бо ми з тобою — не просто кров, Між нами віра, тепло і любов. Навіть коли між нами міста — Я твоя опора, твоя старша сестра. Що б не сталося, знай і повір: Я люблю тебе сильно — сьогодні і ввік. Ти — мама трьох синів, твоя гордість жива: Колька, Арсен і Славчик — твоя душа. Ти сильна, турботлива, справжня до дна, Ти серцем великим їх всіх обійняла. А Артем для тебе — мов власна дитина, Ти виростила його з любов’ю щоденно. І я вдячна тобі за мою сім’ю, За твоє ставлення, за серце твоє, що люблю. Бо ми з тобою — одне назавжди, Хай змінюються роки, хай змінюємось ми. Навіть якщо бачимося так нечасто — Ти завжди поруч, ти в моєму щасті. Що б не сталося, знай і повір: Я люблю тебе сильно — сьогодні і ввік. Карінко, рідна, люби себе щиро, Будь щаслива, незважаючи ні на що. Ти гідна світла, спокою й миру, І я завжди поруч — серцем, думками, теплом. А тато з небес нас тихо веде, Оберігає, тримає, любить і жде. Моя сестро, моя кров, моя рідна душа — Я з тобою завжди. Назавжди.