K2.n nakolaeva

Мене звати Аліна — і в цьому весь сенс, Бо в моєму житті є ти, мій Макс. Два роки і п’ять — не відлік часу, А шлях, де любов не знає меж і страху. Ти справжній… такий, як мріють в тиші, Надійний, глибокий, спокійний і сильний. Мій мася, чесначок, мій ніжний герой, З тобою я вдома, з тобою — собою. З Днем закоханих, любий… це ніжність моя, З тобою всі дні — як одне життя. Разом ми сильні, разом крізь все, Я вірю у нас — і в тебе, і в себе. Моя вірність тобі — назавжди, без умов, І хай ти ніколи не сумніваєшся в ній. Ти мій спокій, моя тиша й любов, Мій дім серед світу, мій сенс, мій єдиний. Побачення на даху… і мовчання міста, Небо так близько, і серце так чисто. Тоді я відчула без гучних слів — Ти той, з ким назавжди, ти — мій мотив. Ти називаєш мене своєю заєю, І в цьому слові — ніжність і світ. Твоя лагідність — рідкісний скарб, Вона огортає, коли цілий світ мовчить. З Днем закоханих, любий… це ніжність моя, З тобою всі дні — як одне життя. Разом ми сильні, разом крізь все, Я вірю у нас — і в тебе, і в себе. Моя вірність тобі — назавжди, без умов, І хай ти ніколи не сумніваєшся в ній. Ти мій спокій, моя тиша й любов, Мій дім серед світу, мій сенс, мій єдиний. Я люблю з тобою готувати вечерю, Коли сміх на кухні тепліший за світ. А колись наші діти, я вірю й мрію, Будуть схожі на тебе — душею й добром. Мій Макс, мій мася — тримаю тебе, Навіть коли мовчу — я поруч, я є. З Днем закоханих, любий, мій вибір, мій шлях, Моя любов до тебе — назавжди і так.