N.Грибанова2.

Рома… мій котик, мій правильний ритм Для світу ти Вольт, а для мене — мій Вольтік Колись на КПП — рух, дорога, сигнал Ти їздив туди-сюди й трохи мене діставав Я змінила частину, змінилися дні Ти звільнився, маршрутка, інші маршрути в житті Ми мовчали роками, без слів і причин Наче хтось поставив паузу — але не фінал Потім знову служба, знайомі очі Два роки — просто дружба, без зайвих “хочеш” Аж поки одного разу все стало ясно Коли поруч — спокійно, легко і справжньо Той вечір удома — як кадр з кіно Сто одна троянда, пелюстки й тепло Ти хвилювався так, що тремтіли руки А я зрозуміла — це мій чоловік, без науки Ти — витримка, тиша і впевнений крок Ти терпиш, коли складно, і дієш без строк Ти завжди за мене — навіть не сперечавшись Навіть коли я не права, ти просто лишаєшся Світязь, Карпати, дорога і сміх Родельбан, де ти гальмував кожну мить Сказав: “На цій фігні більше точно ні” І я сміялась, бо саме в цьому — ти Квадрики, Драгобрат, карʼєри й дні Коли часу так мало, але він — живий Коли ти приїжджаєш — у домі весна Квіти, вкусняшки і “як ти, моя?” З тобою я тиха, з тобою я вдома З тобою я вірю у завтра без слова Я знаю: де б ми не були зараз У нас все вийде — не колись, а нараз Ми їдемо всюди, де хоче душа Кожна відпустка — маленьке “ура” Попереду море, дороги й світи І наша лялічка в наших мріях росте Хай реальність не завжди дає нам разом Бути щодня, прокидатись щоразу Та серцем ми поруч, без дат і причин Ми — пара, ми — сила, ми — цілий світ Я не обіцяю легких днів Але точно знаю — ми їх пройдемо Бо там, де ти поруч, де ти — мій Рома Будь-які труднощі стають просто фоном