Е. Irina Sotnikova день закоханих 2

Теплий вечір, світло вікон і тихий сміх, Кафе «Барикада» — там почався наш шлях. Жовтень ніжно обійняв двох закоханих, І відтоді серце знає тільки «ти» і «я». Ти дивився впевнено, трохи мовчазно, Я відчула — поруч мій спокій і дім, Вірний, сильний, мужній і такий надійний, Мій єдиний, найкращий серед усіх людей. Ірина й Андрій — мов дві зорі в небі, Разом уже стільки щасливих років. Я кохала, кохаю — і навіть якщо весь світ проти, Моє серце завжди з тобою, без зайвих умов. Ми — приклад для дітей, наша любов жива, Крізь усі дороги веде нас доля одна. Весілля наше — світлий день, мов весна, Клятви тихі, але сильні назавжди. Потім син з’явився — маленьке диво життя, А згодом донечка — мов промінь теплоти. Сміх у домі, дитячі кроки лунають, Наші мрії оживають щодня, І коли ти поруч — усе має значення, Бо твоя рука — це моя сила й броня. Ірина й Андрій — мов дві зорі в небі, Разом уже стільки щасливих років. Я кохала, кохаю — і навіть якщо весь світ проти, Моє серце завжди з тобою, без зайвих умов. Ми — приклад для дітей, наша любов жива, Крізь усі дороги веде нас доля одна. Було непросто — вітер бив у вікна, Та ми тримались, не відпускали рук. І зараз переїзди, нові дороги, Та головне — що разом б’ється наш стук. Ми навчилися чути навіть тишу, Пробачати, коли болить душа, І що б не сталося — я завжди поруч, Бо любов наша сильніша за страх. Нехай дороги змінюють обрії й міста, Нехай життя малює нові світанки, Я обираю тебе щодня знову й знов, Мій Андрію — моє назавжди. Ірина й Андрій — ніжність крізь роки, Разом і далі, куди б не вела доля. Кохала, кохаю — і буду кохати завжди, Навіть коли світ мовчатиме навколо. Бути прикладом дітям — наша мета проста, Бо справжня любов — це ти і я.