N.Katenka2

Степан і Катерина — не випадкові імена, Це історія, що серцем прожита сповна. Три роки і дев’ять місяців — не просто час, Це шлях, де вибирали одне одного щораз. У Новобарово, в звичайнім магазині, Шостого травня дві тисячі двадцять другого року Кава, усмішка і щирий погляд твій — І світ раптом став теплішим, ніж був до того. Мій найрідніший, мій Степанчик Я люблю тебе за ніжність рук, За поцілунки, в яких мій дім. За турботу про мене і нашу родину, За серце, що завжди зі мною єдине. Ти приїхав за кілька днів — без зайвих слів, Ми гуляли цілий день, мов знали одне одного вічність. Закарпаття тримало нас у своїх обіймах, А Чорна гора бачила, як народжується любов. Побачення в Новобарово — так високо, Сад, коні, краєвид, що дихає свободою. Ти віз нам смаколики і просте щастя, А я вчилася довіряти серцем. любов моя, Мій найкоханіший, Дякую за щирість і тепло, За прагнення до кращого щодня. За турботу, що не вимагає слів, За любов, у якій я жива. Перший рік був непростим — не всі вірили в нас, Та ми обрали любов, а не чужі слова. Сьомого грудня дві тисячі двадцять третього Ми стали сім’єю — тихо і по-справжньому. А першого лютого дві тисячі двадцять п’ятого Наш дім наповнився новим серцем — сином. І світ став іншим: глибшим, світлішим, Бо ми вже не просто двоє — ми сім’я. любов моя, Ти — мій вибір щодня і назавжди. Я дякую за нове життя, За щастя, яке ми створили разом. Ти — мій чоловік, моя опора, Моя любов, моя тиша, моя сила. Я мрію про наш дім — великий і теплий, Про подорожі, де ми сміємося без причин. Про твою справу, що росте, як ти задумав, А я поруч — вірою, серцем, любов’ю. Андрій і Захар — хай будуть тобі підтримкою й друзями, За Захара — моя окрема подяка тобі. Степан і Катерина — це не просто історія, Це любов, що росте… Це сім’я… Це назавжди.