Л.inessa_ua88 Для коханого п1
Pop,Romantic,Uplifting,Female Voice,Medium
00:00 / 00:00
Lyrics
Двадцять четвертого лютого — іншим став наш світ,
Ми пішли захищати країну — і доля дала привіт.
Ти думав — «стара каргА Інеса Миколаївна» кличе в штаб на розмову,
А я стояла навпроти — і тиша здавалася новою.
Ти посміхнувся, руку поцілував несміливо,
І погляд наш став чимось більшим за просто «можливо».
Вийшовши, ти тихенько підмигнУв — і серце здригнулось в грудях,
І вже не чужими ми стали у тихих маршрутах.
Пам’ятаю, як приїхав пізно ввечері під штаб і міцно тепло обійняв,
І серед тривог та сирен ти для мене єдиним став.
Сергію, ти знаєш — я поруч душею завжди,
Навіть коли між нами дороги й холодні вітри.
Ляля твоя пам’ятає тепло тих обійм,
Де між війною і тишею народжувався наш дім.
Травень — перший вихід в зону бойових дій,
Під Полтавою вперше тремтіли долоні мої.
Той поцілунок — мов світло на темному фоні,
Я довго чекала його у тривожній безсонні.
Чугуїв… дев’ятий поверх… нічні розмови без страху,
Під вибухи тихо ми вірили власному знаку.
«Чи стрибнула б у річку невідому?» — ти запитав,
І я без вагання сказала «так» — і час нас єднав.
Сергію, ти знаєш — я поруч душею завжди,
Навіть коли між нами дороги й холодні вітри.
Ляля твоя пам’ятає тепло тих обійм,
Де між війною і тишею народжувався наш дім.
Хай навіть мовчання між нами часом болить,
Та донечка наша любов’ю нас знову єднає щомить.
Вихід на ротацію в Устимівку — новий поворот,
Карпати й Говерла — мов подих свободи й висот.
Були втрати і сльози, але не згасала віра,
І святий Миколай нам надію повернув щиро.
На УЗеДе почули — «дівчинка»… і сяяли наші очі,
А поруч був Бахмут — та ми були разом щоночі.
Дванадцятого серпня з’явилась маленька весна,
РостислАва — наш Всесвіт, наша любов жива.
Щасливі всі свята донечки, перший наш танець,
Де в нього покотились сльози — мов щирий рум’янець.
Може, ти шкодуєш інколи — я цього не знаю,
Та я за ці миті долю щодня дякую без краю.
Чотири дні під ПокрОвськом — мов ціле життя,
Де ми були сім’єю без страху і без забуття.
Сергію, ти знаєш — я поруч душею завжди,
Навіть коли між нами дороги й холодні вітри.
Ляля твоя пам’ятає тепло тих обійм,
Де між війною і тишею народжувався наш дім.
І навіть якщо відповіді серце не чує моє,
Я вдячна за донечку й все, що між нами живе.
І мрія веде нас знову у гори й до тихих озер,
До дому, де сміх РостислАви звучатиме тепер.
Я поруч — як віра, як світло серед доріг,
Бо ти — моя правда, мій вибір і мій оберіг.