N.potapova p2..

П’ятнадцять років — ніби один подих, Як нас звела проста розмова друзів. Я ще не знала, що саме з тобою Навчуся вірити, чекати й любити. Ти не з гучних — ти з тих, хто поруч, Хто мовчки тримає, коли шторм. Твоя доброта — моя тиха опора, Твоя витримка — мій спокій і дім. З днем народження, мій Володимир, Мій Кисуня, мій світ, мій герой. Тридцять п’ять — це сила і зрілість, Це шлях, який ми йдемо разом з тобой. Я дякую Богу за ніжність у слові, За тепло твоїх простих обіймів. Я дуже пишаюся тим, що я — твоя, І люблю тебе більше, ніж вмію. Карпати пам’ятають наші кроки, Як серце билося вище хмар. Ми йшли вгору — і я зрозуміла: З тобою не страшно, з тобою — легко. Ти любиш тишу, ігри, вечори, І прості радості без зайвих слів. А я люблю дивитись на тебе І знати — ти мій правильний вибір. З днем народження, мій Володимир, Мій спокій, моя віра, мій дім. Дякую за турботу і ніжність, За те, що завжди залишаєшся тим, Хто вірить у «нас», навіть коли складно, Хто серцем оберігає сім’ю. Я поруч завжди — у світлі й тиші, І цю дорогу з тобою люблю. Ми мріємо про дім і дитячий сміх, Про вікна, де світло не гасне. І я знаю: все обов’язково буде, Бо наші мрії — живі й справжні. Нехай буде здоров’я і мир у серці, Боже благословіння на кожен день. Нехай будуть великі досягнення попереду, А я буду поруч — без «якщо» й «але». З днем народження, мій коханий чоловік, Моя гордість, моя любов, моє все.