Л. Людмила на день закоханих2

У спортзалі все почалось випадково, Ти фото виклав — і серце раптово Я лайком тихенько до тебе прийшла, А ти написав — і історія пішла. Я — твоя Лю, ти — мій просто Андрій, Сильний і ніжний, такий дорогий. Чесний і щирий, завжди надійний, Поруч з тобою світ стає спокійний. Я нечасто кажу, але знай без слів — Ти моя тиша серед буревіїв. Навіть коли мовчу знов і знов, В серці моєму живе любов. Дякую, що терпиш характер мій, Що залишаєшся поруч, Андрій. Ми сміємось, навіть коли непросто, Бо разом нам завжди по-справжньому добре. Кирило з’явився — наш сонячний день, Маленьке щастя серед буденних пісень. Ти став ще ніжніший, сильніший враз, І я закохалась у тебе ще раз. Азовське море теплом кличе знов, Хвилі і сонце, і наша любов. Колись повернемось — я вірю в це, Де вітер нам тихо пісні принесе. Я — за квартиру, ти — тільки за дім, І сперечаємось ми знову й знов з цим. Смішно буває дивитись збоку — Та ми ж команда в кожному кроці. Були моменти майже без сил, Та нас врятувала любов без прикрас. Ми витримали і стали міцні, Бо справжні почуття не згасають в житті. Я нечасто кажу, але знай без слів — Ти моя тиша серед буревіїв. Навіть коли мовчу знов і знов, В серці моєму живе любов. Хочу з тобою бізнес підняти, Разом рости і мрії тримати. Ти моя сила і світло моє, І я люблю тебе таким, як ти є. Нехай ми різні у мріях часом, Та завжди йдемо однією трасою. Будинок чи квартира — не головне, Головне — що серце твоє і моє. Десять років — лише початок шляху, Ще стільки сміху і тепла попереду в нас. Я мовчазна, але від душі — Люблю тебе сильно. Назавжди. Завжди.