Л.Aleksandr Zubenko дружині на 14. 2

Танєчка моя, кіся ніжна, ти — мій тихий причал, Пам’ятаю школу тридцять три і погляд, що серце вкрав. З тих посиденьок все почалось — несміливо і просто, І я не знав, що назавжди ти станеш моїм дорослим. Я імпульсивний, часом різкий, мов вітер перед грозою, А ти мов світло у вікні — лишаєшся завжди зі мною. І якщо раптом бачу сльози в очах твоїх ясних, Я готовий змінити світ, щоб стерти біль із них. Я кохаю тебе, Танєчко, сильніше за всі слова, Навіть коли жартую — душа за тебе жива. Пробач за ті хвилини, де був не таким, як треба, Я виправляю романтику цією піснею для тебе. Нехай усім на зло звучить наше «ми назавжди», Бо ти — моє сьогодні і всі мої завтра йди. Море, перші дороги, наш поцілунок під небом, Ті поїздки й сміх — наче кадри зі старого фільму про тебе. Двадцять три роки разом — це більше ніж просто час, Це ти навчила мене любити і берегти нас. Я знаю, робота краде у нас ніжні вечори, Та в серці моєму завжди твої теплі сліди. Ти терпиш мої підколи, жарти і вперті слова, І я хочу зробити все, щоб ти щасливою була. Я кохаю тебе, Танєчко, сильніше за всі слова, Навіть коли мовчу — в мені говорить душа. Пробач за ті хвилини, де був не таким, як треба, Я виправляю романтику цією піснею для тебе. Нехай усім на зло звучить наше «ми назавжди», Бо ти — моя ніжність і всі мої теплі сни. Якщо інколи падаю — ти підіймаєш мене, Якщо гублюсь у світі — ти мій орієнтир і плече. Я вчуся бути кращим, не словом — ділом щодня, Бо ти — моя любов, моя жінка, моя сім’я. Кіся моя, Танєчка, ти — серце моїх доріг, Я обіцяю берегти тебе від усіх тривог. І хай ця пісня стане тихим моїм «пробач», Бо без тебе цей світ для мене давно б уже згас.