N.Аліна І.

Наш дім починається з маминих рук, З твого тепла і знайомих слів. Паньківка в серці — де ти нас зростила, Де кожен куточок любов зберіг. Дві доньки поруч — Аліна й Таня, Під твоїм крилом ми вчились жити. Ти вміла слухати й берегти таємниці, І серцем нас завжди могла зігріти. Мамо, Світлано, наш світ — це ти, Навіть на відстані серце це знає. Ми скоро знову будемо разом усі, І дім наш знову нас обіймає. Хочеться знову, як в дитинстві колись, До тебе притулитись без страху. Мамо, рідна, ми так тебе любимо, Ти — наша тиша, наш дім і наша правда. Коли з’явилась Мирослава — світ змінився, Ти стала бабусею з сяйвом в очах. Потім дороги нас трохи розвели, Та любов не зникає в часах. Ти приїжджала, щоб просто обійняти, Бути з нами, відчути тепло. Місяць із кожною донькою поруч — Ці миті ми збережем назавжди в собі. Мамо, Світлано, наш світ — це ти, Навіть на відстані серце це знає. Ми скоро знову будемо разом усі, І дім наш знову нас обіймає. Хочеться знову, як в дитинстві колись, До тебе притулитись без страху. Мамо, рідна, ми так тебе любимо, Ти — наша тиша, наш дім і наша правда. Ми в різних містах, та думками разом, Бачимось часто у світлі екранів. Ти переживаєш за кожного з нас, І серцем завжди поруч з нами. Женя з’явився — ще більше щастя, Два зяті Діми — як рідні сини. Наша родина тримається міцно, Бо в центрі завжди — мама і ти. Ми скоро зустрінемось всі за одним столом, Сміх і обійми заповнять дім. З днем народження, мамо, живи і світи, Ми з тобою назавжди — серцем і всім.