Л.Бабенко Людмила день закоханих

Ми зустрілись випадково серед буднів і турбот, Я стажерка у магазині — ти творив холодний фронт. Холодильна вітрина сяяла, мов знак із висоти, І з того дня мої дороги всі ведуть лише туди. Ти чесний і такий розумний, за тобою — наче щит, Як за кам’яною стіною, де любов завжди звучить. Ми обоє «зая» ніжно шепчем серед тиші вечорів, І щодня ти робиш світ мій теплішим від усіх слів. Олеже, моє кохання, моя тиша і весна, Я безмежно вдячна долі, що з тобою я одна. Ти мій спокій, моє світло, мій найкращий чоловік, Поруч з тобою я не знаю ні тривог, ні зайвих крик. Нехай мир прийде у наш дім і щастя оживе знов, Бо ти — моя опора, моя віра і любов. Коли посаду керівника життя мені дало, Було важко, але поруч твоє сильне плече було. Ти підтримував щоденно, не давав мені впасти, І в твоїх обіймах знову починались всі мости. Карпати пам’ятають наші кроки серед гір, Київ, Львів — дороги серця, наш сімейний спільний вир. І найбільша мрія — доня — вже сміється між долонь, Ти для неї найкращий тато, мій вогонь і мій закон. Олеже, моє кохання, моя ніжність і весна, Я безмежно вдячна долі, що з тобою я одна. Ти оберіг нашої сім’ї від бурі і тривог, Ти мій шлях і моє небо серед тисячі дорог. Нехай мир прийде у наш дім і щастя оживе знов, Бо ти — моя опора, моя віра і любов. Ти прийняв моїх дітей, як своїх — без зайвих слів, І за це моє серденько вдячне більше всіх скарбів. Я дивлюсь на нас і знаю — ми одна міцна сім’я, Де любов росте щоденно, наче ранкова зоря. Мріємо про власну справу, про новий спільний політ, Де разом ми створим щастя, наче найяскравіший світ. Я хочу, щоб ти відчув — як багато значиш ти, Бо з тобою я навчилась по-справжньому цвісти. Олеже, моє кохання, моя доля і душа, Ти той, з ким навіть тиша наймиліша і жива. Я люблю тебе безмежно, кожен подих, кожен крок, Ти мій світ і моє серце, мій єдиний оберіг і рок. Хай здійсняться наші мрії і настане мирний час, Бо любов така велика назавжди єднає нас.