Л.З Любов’ю А подарунок на 14 ....2

У «Солі» між полицями доля нас звела, Я лише прийшла на роботу — а любов вже жила. Ти дивився впевнено, з тією харизмою своєю, І з того дня мій світ став трохи теплішим з тобою. Мій Колюшка, мій затишок серед доріг, Ти тихо став тим, без кого день би змовк. Ти навіть не знаєш, як я тебе кохаю, Як у кожній подорожі твої сліди шукаю. Я — твоя Квіточка, ти — мій ніжний маяк, З тобою навіть вітер звучить як знак. І якщо попереду ще тисяча доріг — Я оберу лише твої долоні й твій сміх. Карпати пам’ятають наш веселий маршрут, Як ти підштовхнув мене — і страхи пішли геть тут. Водоспад шумів, а я сміялась крізь втому, Бо поруч був ти — і це було як вдома. Львів відкрив нам ранки зі смаком кави й мрій, А Одеса — вечори, де світ ставав живий. Ти навіть не знаєш, як я тебе кохаю, Як у твоїх обіймах я весну відчуваю. Я — твоя Калюжка, ти — мій теплий світанок, З тобою кожен день — це новий подарунок. І хай роки біжать крізь дощі й вітри — Я хочу з тобою писати свої світи. Майже два роки разом — і серце росте, Двадцять сьомого березня знову весна прийде. Можливо, колись наше диво з’явиться тихо, І в домі заграє нове маленьке лихо-сміхо. Та поки є ми — і дороги без меж, Я знаю: ти мене ніколи не підведеш. Ти навіть не знаєш, як я тебе кохаю, Мій Колюшка, я це у кожному кроці читаю. І якщо світ зміниться — я не злякаюсь, ні, Бо ти — моя ніжність і світло в душі.