Л.Anastasia Bakhur чоловіку

Пам’ятаєш, як усе закрутилось тоді — Зі спільного знайомого, випадкової ходи, Телефон на роботі, крок назустріч мені, І ти підійшов — і змінилось усе в житті. Мій зай, мій Андрюша, мій рідний герой, Ти став моїм небом, опорою й стіною. Я навіть не знала, що можна так — Кохати й відчувати безпеку в руках. Ти — єдине кохання мого життя, Ти — моя сила і тиха моя висота. Де б ти не був — я душею з тобою, Ми пов’язані серцем, вірою й долею. Я пишаюсь тобою, мій воїне, знай, Ти — мій дім, мій спокій, мій світ і мій рай. І навіть коли ти далеко від нас — Моя любов обіймає тебе повсякчас. Бердянське море, хвилі й пісок, Вінниця — наше місто з теплом між думок. Мінітур машиною, сміх у дорозі, Карпати з Марком — щастя в кожному кроці. Дев’ятого червня — новина для двох, Ми стали ще ближчі серед тривог. Одинадцятого жовтня — син у серці живе, І ти поруч завжди — навіть там, де болить і пече. Ти — єдине кохання мого життя, Ти — моя сила і тиха моя висота. Де б ти не був — я душею з тобою, Ми пов’язані серцем, вірою й долею. Я пишаюсь тобою, мій воїне, знай, Ти — мій дім, мій спокій, мій світ і мій рай. І навіть коли ти далеко від нас — Моя любов обіймає тебе повсякчас. Син засинає з твоїм фото в руках, Йому бракує тата в тихих ночах. А я так сумую за твоїм плечем, Бо з тобою всі труднощі — просто ніщо й ні про що. Так, інколи злиш мене довгий твій “тайм-аут”, Ті посиденьки, що мене трохи дратують. Але навіть у цьому — наш особливий світ, Бо ти мій чоловік, і краще за тебе — ніхто не зробить. З дві тисячі шістнадцятого — шлях непростий, Ти захищаєш нас, мій сильний, сміливий. Ти знаєш, що робиш, навіть коли сумуєш, Бо серцем завжди до родини лине́ш. Ми разом уже майже одинадцять років, Кризи й бурі — та ми стали міцніші вдвох. Ти показав мені, що значить любити, І як це — коханою бути й в безпеці жити. Ти — опора, підтримка, мій кращий друг, Ми батьки Марка — і в цьому наш світлий круг. Ми маємо класний меч — як чоловік і жінка, І нашу родину не зламає жодна хвилинка. Повертайся скоріше, мій зай, додому, Тут чекають тебе двоє — з любов’ю й теплом. Ти — єдине кохання мого життя, І так буде завжди. Назавжди.