Куплет 1)

Куплет 1) Вона не чекає на принца чи влучну мить, В її очах не іскри — там вогонь горить. Вона не «миле сонечко», не тиха вода, Якщо ідеш назустріч — то краще зважай. Кеди, кава без цукру і погляд прямий, Світ під її підборами — трохи кривий. Анна не просить, вона просто бере своє, Вона — це стихія, яка у повітрі є. (Приспів) Це Анна — і тут не буде солодких слів, Вона як вітер, що вирвався з берегів. Не намагайся її приручити чи вкрасти час, Вона сама собі і вогонь, і дороговказ. Анна — це ритм, що пульсує у скронях, Вся її сила — в її ж долонях. (Куплет 2) Її усмішка — це рідкість, іронія — щит, Вона не плаче в подушку про те, що болить. Вона не вірить у казки, вона пише свій код, Проти течії, всупереч, наперекор. Якщо сказала «ні» — це твердіше за сталь, Вона не дивиться в минуле, їй його не жаль. Анна — це драйв, це гітарний розрив, Той, хто її зустрів — по-справжньому жив. (Бридж) Не квітка в саду, а вовче лихо, З нею не вийде сидіти тихо. Вона не зручна, вона справжня і гостра, З нею і складно, і водночас так просто. (Приспів) Це Анна — і тут не буде солодких слів, Вона як вітер, що вирвався з берегів. Не намагайся її приручити чи вкрасти час, Вона сама собі і вогонь, і дороговказ. она не шукає спокою в тихих гаванях, Її маршрути не знайти на старих картах. Між «треба» і «хочу» вона обирає шлях, Де вітер свистить у розтріпаних волосах. Це не гра в протест, це її природний стан — Бути собою серед копій і фальшивих драм. Вона спалює мости, щоб бачити світло, Анна — це те, що в тобі нарешті розквітло. (Фінальний Приспів) [Maximum energy, stadium rock sound] Це Анна — і тут не буде солодких слів, Вона як вітер, що вирвався з берегів. Не намагайся її приручити чи вкрасти час, Вона сама собі і вогонь, і дороговказ. Анна — це ритм, що пульсує у скронях, Вся її сила — в її ж долонях. (Outro) [Guitar feedback, fading drums] В її долонях... Сама собі вогонь. Анна