N.Анастасия(вайб)

Я шукала тебе… А ви — своїх рідних. Та в цій темряві ми не самі. Ми стали плечем, ми стали родиною, Навчилися разом жити й чекати в тиші. Ми — об’єднання сердець, Ми — підтримка і дім. Тут кожна — не одна, Тут біль стає спільним. За ради наших рідних Ми разом стоїмо. І вірою, і любов’ю Дорогу додому їм шлемо. Я коханого жду… А ви — синів і братів. Та сльози однакові, І молитви без слів. Я не сильніша — просто поруч, Просто тримаю вас. Бо інколи врятувати — Це не відпустити вчасно руку з рук. Ми говоримо, коли важко дихати, Підтримуємо, коли немає сил. Тут слова — як ковдра в холодну ніч, Тут кожен голос — вже не самотній біль. І хай дорога довга й невідома, Ми знаємо — вони знайдуть шлях. Бо їх чекають серця і домівки, І наша віра веде їх крізь страх. Ми — об’єднання родин, Ми — сім’я без умов. За повернення додому Живими — знов і знов. Я з кожною з вас поруч, І в радості, й у журбі. Я вдячна Богові тихо За вас. За нас. За цю любов у собі.