N.Ірина Є

Третього вересня — звичайний день, Ти просто прийшов… а лишився назавжди. Білий халат і твій тихий погляд, І серце моє вже знало: це ти. Очі — ніжні, добрі, як дім, Усмішка — спокій серед бурі. Ти став для мене цілим світом, Опорою, впевненістю, моєю любов’ю. Любімка мій, бусінка моя, Я дякую Богу за тебе щодня. За те, що мовчки бережеш, І свої мрії мені віддаєш. Я цілуватиму твої руки знов і знов — Бо в них турбота, дім і любов. З Днем закоханих, мій чоловік, Мій спокій, мій вибір, мій світ. П’ятнадцяте серпня — ми стали сім’єю, Я вже носила наше диво під серцем. Попри слова, що ламали надію, Наша донечка прийшла — як світло, як сенс. Ти — тато, якого вона чекала, Ти — диво, що стало реальністю. І мій син у тобі бачить більше, Ніж просто вітчима — наставника, опору, чоловіка. Любімка мій, бусінка моя, Ти — тиша, коли втомилась душа. Ти — сила, що не кричить, А просто поруч уміє бути й жити. Я цілуватиму твої руки знов і знов — За кожен день, за віру, за любов. З Днем закоханих, мій рідний дім, Мій назавжди, мій справжній чоловік. Я відпустила все, що колись боліло, Не словами — серцем, тихо, без сліз. Бо справжня любов — це не тягар, А вибір і світло, і спільний шлях. Нехай мовчить минуле… Я обираю тебе — сьогодні і завжди. Я люблю ті хвилини — бодай на мить, Побачити тебе серед дня, притулитись. А ввечері — кава, квіти, наш сміх, І донечка поруч — маленьке щастя в руках. Ти будуєш цей світ своїми руками, Залишаючи там своє здоров’я й сили. Щоб у твоїх дівчаток було все, І я ці руки цілуватиму все життя… я знаю. Любімка мій, бусінка моя, Ми мріємо разом — і це наша сила. Нехай закінчиться війна, І світ відкриється нашій дитині. Я цілуватиму твої руки знов і знов — За дім, за шлях, за віру, за любов. З Днем закоханих, мій Миколо, Моє серце — з тобою. Назавжди.