N.Бельмега А2.

Ми зустрілись того дня — між сміхом і теплом, У Косові, в компанії, на твій день народження. Ніби випадково, але зовсім не так, Бо серце тоді вже знало кожен крок. Ти не обіцяв — ти просто був, Без гучних слів, без зайвих дум. І я відчула: ось той чоловік, З яким спокій — не мрія, а дім. Ти — найкращий тато у світі, Для Мілани й Софії — любов і світло. Ти робиш щасливими наші дні, Навіть тоді, коли просто мовчиш. Вова, Зайка, ти — моє все, Моя опора, мій сенс, моє “є”. Я пам’ятаю кожен той момент, Коли ти був поруч — і страх зникав. І день, коли Софійка з’явилась на світ, Ти тримав мене — і тримав життя. Ти щирий, добрий, справжній до кінця, Ти вмієш бути більше, ніж слова. І навіть коли тебе поруч нема, Наш дім без тебе — ніби тиша без тепла. Ти — найкращий тато у світі, Для Мілани й Софії — любов і світло. Ти робиш щасливими наші дні, Навіть тоді, коли просто мовчиш. Вова, Зайка, ти — моє все, Моя опора, мій сенс, моє “є”. Ти був поруч тоді, коли було важко, Коли я потребувала не слів — тебе. Ти не питав, ти просто допоміг, І цим навчив мене вірити знову. І так бракує тебе, коли ти не вдома, Навіть якщо ти просто на роботі. Бо сім’я — це ти, І з тобою час має іншу ціну. Слів завжди буде замало, Щоб описати моє кохання. Бо якщо любиш по-справжньому — Гучність не потрібна. Я любитиму тебе До останнього подиху… Просто за те, Що ти є.