Л.Людмила для себе на 50 років2

Я стою серед вітрів — і не ламаюсь, Навіть коли мовчить далекий світ. Моє ім’я Людмила — я тримаюсь, Бо в серці ще живе його привіт. Колись сміялась, як весняне небо, Коханою була і молодою, І навіть зараз знаю — все, що треба, Це вірити і залишатись собою. Надія й віра — два мої крила, Вони ведуть крізь темряву додому. Я б усе на світі віддала, Щоб знов почути кроки біля дому. з днем народження — кажу собі без страху, Я сильна, навіть коли серце в сльозах. Я дочекаюсь, подолаю кожну плаху, Любов моя сильніша за весь жах. Мене тримають діти, їхні долі, І внучка Єва — світло серед днів. Я збережу тепло його любові, Допоки він додому не прийшов. Олег — це більше, ніж просто ім’я, Це мій всесвіт, моє тихе море. Ми разом прожили ціле життя, Де радість йшла поруч із горем. Він — тато, дідусь, моя душа і сила, Любов, що не згасає в серці. Я знаю — доля нас не розлучила, Ми просто йдемо різними дверцями. з днем народження — і я не здаюся, Бо кожен подих — це до нього шлях. Я крізь роки до світла повернуся, З молитвою в очах і на вустах. Мене тримають діти і надія, І маленька Єва — мов зоря. Я дочекаюсь — навіть якщо мрія Веде мене крізь бурі і моря. Я витримаю — чуєш? — я зможу, Бо серце не навчилося мовчать. Любов — це світло, що переможе, І навчить знову щиро обіймать. з днем народження — шепочу у небо, І вітер несе мої слова. Я дочекаюсь, скільки б часу не треба, Бо віра в серці — вічно жива. І коли двері тихо відчиняться, Я просто скажу без зайвих фраз: “Я знала — любов повертається”, І світ знову стане для нас.