N.Прокоп2.

Сьогодні тобі тридцять, мій рідний Михайле, І я дивлюсь на тебе — і серце спокійне. Бо знаю: мій вибір був правильний знову Ще з тієї миті, де почалась історія слова. Ти просто надіслав мені пісню одну — «Сподобалась мені»… і змінив мою долю. Без гучних обіцянок, без зайвих фраз — Так тихо і впевнено ти увійшов у мій час. Ти добрий — не напоказ, а по-справжньому, в діях, Ти любиш сім’ю — у турботі щоденній. Ти чесний і мужній, ти світло і дім, Ти той, за ким хочеться йти до кінця — без причин. У тебе немає гучних захоплень, Та кожен твій день — це любов і старання. Ремонт за ремонтом, робота, турботи — Ти будуєш наш світ із дрібних, але міцних цеглин. Я пам’ятаю море після нашого весілля, Той спокій у серці, де щастя без імені. А потім — найбільше диво в житті — Народження наших дітей, продовження мрій. Ти — найкращий тато, і це знають усі, Але найбільше — наші діти малі. У них є любов, є захист, є тил, Бо поруч з ними їхній справжній герой — ти. Ми знайомі вже десять, сім років — сім’я, І я вдячна тобі за терпіння щодня. Попри труднощі, втому, проблеми й час — Ти завжди поруч, ти ніколи не здав нас. Я дякую тобі за любов до дітей, За спокій у домі і віру в людей. За те, що тримаєш нас міцно й без слів, За те, що ти є. За те, що ти мій. І я хочу, щоб ти залишався таким — Найкращим чоловіком, татом, єдиним. Куди б не вів нас життєвий шлях — Ми разом. Назавжди. До самого кінця.