N.Якубчик2. ПП

Коли світ розділився на «до» і «після», І небо навчило мовчати ночами, Ти з’явився у моєму житті Тихо, просто — і назавжди. Не випадок, і не мить, Нас звела доля крізь екрани і відстань. У словах — тепло, у голосі — сила, І я відчула: це моє. Богдане, мій коханий, У тобі — мужність без гучних слів. Ти — той, хто тримає світ Навіть тоді, коли важко дихати. Я дякую за те, що ти є, За твою віру, за серце живе. Ти — моя впевненість у завтрашньому дні, Моя тиша, що лікує. Я чекаю не з тривогою — з любов’ю, Я вірю не навмання — я знаю. У нас усе буде добре, Бо нас тримає небо і правда. Коханий і кохана — не просто слова, Це дві душі, що стали однією. Де б ти не був — я з тобою, У думках, у молитві, у серці. І навіть коли мовчить світ, Я шепочу твоє ім’я. Бо любов — це сила, Яка ніколи не зникає.