Е. Наталія Степанівна для сестри 2

Моя Танюшка, булочка, мій мурчик дорогий, Мавпочко моя рідненька, сьогодні день такий. Тобі вже сорок — але в серці ти дитя, Найменша з чотирьох доньок — та наймудріша у житті. Ти мій лобстер — і це назавжди, Як у серіалі, де дружба без межі. Про кращу сестру я й мріяти не могла, Ти — моє світло, яке доля дала. З днем народження, моя маленька, сильна дівчинко, Щастя тобі — такого ж великого, як твоє серденько. Ти так далеко, але ближче тебе немає, Моє світло і підтримка — душа споріднена палає. З тобою я сміюсь набагато більше, І плачу набагато менше — це правда найщиріша. Дякую Богу і нашим батькам за тебе — Мій невтомний генератор радості й неба. Пам’ятаєш Датинь — наше село дитинства? Як пасли корівки під сонцем без зупинства. Як картоплю копали у спеку до темна, І чорниці збирали — «синє» сало смакували щодня. Я фарбувала тебе на дискотеку смішно, Одягала, як модель — ти сяяла розкішно. А в Польщі ти будила мене зрання, І годинами могли ми говорити до світання. Ти завжди підтримувала мене і синів моїх, Макс і Артем обожнюють обійми твої й сміх. Мудра, добра, турботлива і працьовита, З почуттям гумору — сильна і відкрита. Ти підкорила Говерлу — і не тільки вершину, Ти підкорила цей світ і свою долю єдину. Вибач за «ножиці» — ти знаєш, про що я, Бо ніхто не знає мене краще, ніж ти, сестра моя. З днем народження, моя маленька, сильна дівчинко, Повертайся додому — ми чекаємо щиро й глибоко. Вісім років далеко — в Ізраїлі твій шлях, Та серцем ти поруч — у наших обіймах і снах. Ми таки поїдемо в Грузію — обіцяю тобі, І знайдеш своє щастя у власній весні. Бо ти — моє світло, моя підтримка й душа, Моя булочка рідна — любов без кінця. Ти любиш фільми красиві й дороги нові, Смачну їжу, подорожі й розмови нічні. Та де б ти не була — запам’ятай одне: Твій дім — у серці моєму, назавжди і скрізь. З днем народження, Танюшка моя, Моя булочка, мурчик, мавпочка рідна. Найменша — але така сильна і мудра, Моє щастя велике, моя рідна сестра.