N.Іванщак

Ми зустрілись там, де служба і кордон, Чернівці прийняли мене, мов новий дім. Я з Луганщини — з тривогою й шляхом, А ти дивився так… і світ став іншим вмить. Ти наважився підійти — і все змінилось, Довгі ночі, повідомлення без сну. Я пішла назад туди, де біль і війна, А ти зі мною був — у кожному «я тут». Ти — моя опора, мій спокій, мій дім, Без тебе я б не змогла пройти цей шлях. Ми крізь труднощі разом, пліч-о-пліч в житті, Аліна і Діма — це більше, ніж шлюб і час. Ти — моя сила, моя тиша й світло, Я дякую долі за тебе щодня. Три роки в шлюбі, роки кохання й віри — Моє серце назавжди твоє, Діма. Ти допоміг мені повернути найдорожче — Мою дитину вирвати з темних днів. Ти забрав нас обох до Красноїльська, І там сім’я з’явилась серед службових снів. Коли Мирослава сказала: «Тато», Час зупинився — і сльози щастя текли. В ту мить я зрозуміла: ми все зробили правильно, І наші серця назавжди зійшлись. Ти — моя опора, мій спокій, мій дім, Без тебе я б не змогла пройти цей шлях. Ми крізь труднощі разом, пліч-о-пліч в житті, Аліна і Діма — це більше, ніж шлюб і час. Ти — моя сила, моя тиша й світло, Я дякую долі за тебе щодня. Ми — родина, і в цьому вся правда, Моя любов назавжди твоя. Рибалка, вогонь і вечеря під зорями, Футбол удвох і сміх у простих речах. Наші радощі — вихідні всі разом, Коли сім’я — це більше, ніж просто дах. Я знаю: труднощі ще будуть у нас, Але ми тримаємось — і це головне. Я мрію подарувати тобі синочка, І знаю — цей день до нас прийде. Наш дім з садком, городом і тишею, Собака і ліс, і гриби у руках. Ти — мій чоловік, моя гордість і ніжність, Мій вибір у кожних життєвих шляхах. Дякую, коханий, за все, що ти робиш, За любов, турботу і віру в нас. Я з тобою назавжди — у мирі й тривогах, Бо наше кохання сильніше за час