Е. marganainst на річницю 2

Шістнадцяте березня — наша точка відліку, Дві тисячі чотирнадцятий — початок доріг. Піцерія, робота, звичайна буденна хвилина, А доля тихенько з’єднала нас двох навік. Я й не думала, що ти станеш моїм всесвітом, Просто колега — та серце сказало «чекай». Веселий, наївний, та ніжний і світлий, Мій Саньочок, мій зай, мій найкращий рай. Дванадцять років разом — понад чотири тисячі днів, Ти завжди обираєш мене серед тисячі снів. Навіть у сні обіймаєш, коли мені болить, Твоє «моя дівчинка» душу мою зігріть. Я сильна у світі, я — рух і робота, А ти — моя ніжність, любов і турбота. Я — мов локомотив, що веде нашу долю, Справи і плани — мій вічний маршрут. А ти — той вогонь, що підтримує волю, Щоб наш поїзд сімейний не втратив свій путь. Амінка сміється — і серце співає, Антон для тебе став сином навік. Ти — «папа», що тихо любов’ю тримає, Мій світ, моя тиша, мій рідний чоловік. Дванадцять років разом — понад чотири тисячі днів, Ти завжди обираєш мене серед тисячі снів. Коли ми з Харкова їхали в невідомий дім, Ти сказав: «Манжик, ми справимося» — і стало світліш усім. Саньочок, мій папа, мій ніжний герой, З тобою я вдома, з тобою я — спокій і спокійний прибій. За круглим столом — наша родина й гості, Сміх до півночі, теплі слова. Ми любимо свята, обійми й простір, Хоч прибирати — не наша гра. Ти кажеш «моя дівчинка» тихо у тиші, Я шепочу «зай», обіймаю сильніш. Я — про цілі, роботу і шлях до вершини, А ти — про тепло, де спокій і тиша між нами живе. Шістнадцяте березня — наше свято любові, І кожен новий день — ще один наш політ. Мій Саша, мій виняток серед усіх історій, Я люблю тебе більше з кожним роком і літ.