N.Таня П

Сьогодні день, що світліший за інші, Бо в ньому ти — мій Олег, мій чоловік. Сорок дев’ять — це не просто цифра, Це шлях, у якому стільки сил і перемог. Колись на роботі, на складі АТБ, Ти прийшов влаштовуватись — а я не взяла. Я пішла на вихідні, життя усміхнулось, І ти вже працював… так доля нас звела. Тоді я ще не знала, як зміниться все, Що цей чоловік — моя тиша й мій дім. Двадцять років разом — як одна мить, Яскрава, щаслива, справжня до глибини. У нас троє дітей — дві доні й син, Настя, Олена і Владик — наша гордість і світ. Вони вже дорослі, у них свої сім’ї, А в нас — онуки, що серце тримають в теплі: Софія, Мишко й маленька Аліса — Ти для них найкращий дідусь у житті. Твоя доброта — як тиха сила, Твоя турбота — як теплий плед. У ніжності твоїй — спокій і віра, У наполегливості — завжди результат. Ти вмієш добитись усього, що хочеш, І я знаю: поруч зі мною — справжній чоловік. Я так люблю наші прості моменти: Дачу у Наталі й Олега — там затишок, сміх. Наші рибалки, розмови до ночі, І родинні вечори у мами Ніни й тата Вови. Люблю, коли діти приїжджають до нас, Коли дім наповнюється голосами й щастям. Дякую тобі за ці двадцять років, За життя, що було яскравим і живим. Ти — чудовий батько, ти — мій чоловік, А онуки тебе просто обожнюють усім серцем. Я дуже тебе кохаю — щиро, глибоко, назавжди. І в цей день я бажаю тобі здоров’я міцного, Спокою в серці й світла в очах. А ще — щоб твоя мрія здійснилась зовсім скоро… Ти знаєш, про що я. І все буде так. Бо ми разом. І це — найголовніше