N.ta sama2.

Три роки тому нас звела тиша міста, Черкаси запам’ятали наш перший крок. Нічого зайвого — тільки погляд і істина: Ти став для мене всім між рядків і думок. У «Давінчику» час зупинився раптово, Той вечір — як фото, що гріє завжди. Тоді я відчула: не просто знайомство, А початок дороги довжиною в життя. Стасе… мій зайчику, моє зайченя, Ти — мій спокій, мій дім і моя тиша. Через відстань, крізь страхи і випробування Ми любов пронесли — ще сильнішу. Я мрію про доньку, про «разом назавжди», Щоб руки не відпускали ніколи. Будувати сім’ю яскравими фарбами З тобою — у радості й болі. Ти добрий — не на словах, а по-справжньому, Ти ніжний у погляді, сильний в душі. Коли було важко — ми мовчки тримались, Бо серце до серця завжди ближче, ніж шлях. Машина мчить, а я поруч — щаслива, У кожній дорозі — «ми», а не «я». І навіть коли нас розділяла відстань, Я знала: ти — мій, а я — твоя. Стасе… мій зайчику, моє зайченя, Ти — моя віра, любов і надія. Я хочу прокидатись з тобою щоранку І знати: ми — справжня сім’я. Нехай буде донька і дім повен світла, І сміх, що лунає щодня. Я поруч завжди — у будь-яку пору, Мій Стас, моє серце, моя доля. Нехай не розлучить нас жодна дорога, Нехай наше «разом» міцніє з роками. Я обираю тебе — знову і знову, Мій коханий… моя любов… моя сім’я.