K2.Dasha Pavlenko

Той вечір на Бені — як кадр з кіно, Свято, вода і холодне «пірно». Я в темну воду — сміх і азарт, А ти помітив, відчув мій страх. Твоя машина — тепло і світло, Ти просто сказав: «Заходь, зігрійся». І в тиші ночі, без зайвих слів, Мій світ тоді трохи змінився. Заю, з Днем закоханих тебе, Ти — мій спокій, моя весна. Навіть на відстані я відчуваю, Як твоє серце тримає мене. Ти — моє перше справжнє «назавжди», І я вірю в кожен наш крок. З Днем закоханих, мій коханий, Я тебе люблю… дуже глибоко. Опівночі — «поїхали?» — я відмовляю, Та серце моє вже тебе впускає. Повідомлення, ночі, прості слова, І я чекала… не дарма. Через два тижні — ти з квітами тут, Без гучних фраз, але з теплом. І я зрозуміла в ту мить одну: З тобою хочеться йти вперед удвох. Заю, з Днем закоханих тебе, Ти — моя ніжність і мій дім. Коли весь світ стає занадто складним, Я знаходжу спокій в тобі одному. Ти — моє перше справжнє «назавжди», І я вірю в кожен наш крок. З Днем закоханих, мій коханий, Я тебе люблю… понад все. Закарпаття, гори й Синевір, Тиша, що говорить без слів. Наш перший спільний відпочинок — Мій улюблений спогад і мій оберіг. Відстань вчить нас берегти, Не відпускати, а чекати. Я знаю — скоро будемо разом, Без прощань і без «потім». Ти — перше і, сподіваюсь, останнє кохання, Моя впевненість, мій вибір, мій шлях. Я мрію про дім, де сміх і дитячі долоні, Про життя, де ми — це «ми», а не «якось». З Днем закоханих, мій заю, Я з тобою серцем і душею. Назавжди.