N.Головкина И2.

Ми зустрілись ненавмисно — серед друзів і розмов, Ти спершу помилився, та впізнав мене без слів. Подивився трохи довше — і в тій простій імлі Народилось щось важливе, хоч ми й не знали ще тоді. Ми були ще зовсім діти — шістнадцять на двох, Ти мовчав, я відчувала щось сильніше за страх. Першого квітня — жарт, що змінив усе життя, Я злякалась і зникла… але ти не відпустив мене дарма. Сергію, киця, ти — мій спокій і мій дім, Моя тиша, моя сила, мій надійний оберіг. З тобою поруч не страшні ні дні, ні сни, Як за кам’яною стіною — я з тобою назавжди. Я кохаю тебе серцем, я кохаю душею, Ти — моє сьогодні й завтра, ти — любов моя жива. Ти завжди уважний — до бажань і до думок, Навіть серед справ знаходиш для мене час і крок. Самостійний, добрий, впертий — мій чоловік, Ти не обіцяєш голосно — ти просто завжди є й стоїш. П’ятнадцять років разом — не просто шлях і дні, Це любов, що стала домом, це “ми” у кожній миті. Ти — мій друг, моя опора, моє натхнення й світ, З тобою серце знає: справжнє щастя — це прості речі й ти. Сергію, киця, ти — мій спокій і мій дім, Моя тиша, моя сила, мій надійний оберіг. З тобою поруч не страшні ні дні, ні сни, Як за кам’яною стіною — я з тобою назавжди. Я кохаю тебе серцем, я кохаю душею, Ти — моє сьогодні й завтра, ти — любов моя жива. Наші двоє хлопчиків — наш сенс і наш політ, Наша радість, наша віра, наш продовжений світ. Дякую тобі за дім, за тепло й за плече, За те, що поруч із тобою нічого не лякає вже. Ти — мій спокій, ти — мій дім, ти — моє “назавжди”, Я кохаю тебе всім серцем, всі свої життя й світи. З Днем закоханих, коханий, моя тиша й любов, Я оберу тебе знову… і знову… і знов.