Л.Анна Сотниченко 14 лютого п1

Ми зустрілись випадково на роботі серед днів, Та усе змінилось тихо після святкових вогнів. Після дня народження колеги — перший погляд, перший крок, І в очах твоїх побачила свій найрідніший світ і строк. Ти для мене — ніжність, сила, мужність в кожному слові, Мій кОтя, котуля, любов моя — в кожній розмові. Я кохаю тебе так щиро, що слова вже зайві часом, Шість років разом — і серце б’ється тільки в унісон із нами. Коли тебе немає поруч — світ стихає і мовчить, А коли ти приїжджаєш — знову починаю жить. Ти мій дім, моя надія, моє світло крізь роки, Я до тебе — мов до моря, де спокійні береги. Ми пройшли через розставання, крізь мовчання і сумні дні, Та навчилися говорити про усе, що є в душі. Не ховати більше болю, не тікати від думок, Ми мінялися разом повільно, роблячи новий крок. І тепер, коли ти поруч — кожна мить така жива, Бо любов — це не лише щастя, а й відвертість і слова. Я кохаю тебе так щиро, що слова вже зайві часом, Шість років разом — і серце б’ється тільки в унісон із нами. Коли тебе немає поруч — дуже сильно я скучаю, Та в обіймах твоїх тихо всі тривоги відпускаю. Ти мій дім, моя надія, моє світло крізь роки, Я до тебе — мов до моря, де спокійні береги. І нехай життя міняє наші долі раз у раз, Я триматиму за руку — тільки ти і тільки нас. Кожне «люблю» між рядками, кожен погляд — як весна, Ти для мене більше світу, ти — моя тиша ясна. Коли ти приїжджаєш додому — оживає цілий світ, І у серці знову тихо розквітає ніжний цвіт. Мій Діма, моя любов, моя мрія золота, Я кохаю тебе вічно — крізь розлуки і літа.