N.Katerina D

То був звичайний день — і водночас доленосний, У подруги вдома — змова тиха і таємна. Вони сміялись, що зійдуться дві душі серйозні, А ти зайшов — і я вже знала: це не просто випадково, це — надовго, напевно. Ти стояв на підвіконні, мов у кадрі з кіно, Спокійний, трохи закритий, свій у власному світі. А я сміялась, що життя нас зводить так дивно, І вже тоді відчула — з тобою хочу жити. Мій Зайка, мій Максим, мій коханий герой, Ти для Країни — захисник, а для мене — цілий світ. Хоч відстань між нами, хоч війна за горою, Ти тримаєш серце сильним, а я молюсь за кожен твій день і твій шлях, мій світ. З Днем Захисника, мій любий, Дякую, що ти у мене є. Ти не любиш людей, ти мовчиш, коли всі говорять, Не пишеш нікому — тільки мені, моїй душі. Ледачий трохи, спокійний, та такий рідний, мій хороший, Ти навчився не ображатись, навіть коли я “киця” в своїй бурі й метушні. Ми знали тижні тиші — коли зв’язок зникає, І поранення, і втому, і дороги у СЗЧ. Ми знали зустрічі короткі, і розлуки, що з’їдають, І все одно верталися одне до одного вночі. Мій Зайка, мій Максим, мій коханий герой, Ти для Країни — броня, а для мене — мій спокій і дім. Хай війна нас розводить, хай світ іноді грозовий — Та я знаю: ти поруч, хоч далеко, ти поруч усім своїм. З Днем Захисника, мій любий, Дякую Богу, що ти у мене є. Пам’ятаєш Полтавщину, дорогу до бабусі, Мій котик, якого ми нарешті забрали додому. І мій приїзд у Краматорськ — серце билося в грудях сильно, Бо я їхала до свого — не в гості, а до рідного, до свого єдиного. Ми мріємо про просте — нарешті жити разом, Без відстаней, без стрічок “поза зоною”, без війни. Щоб у наш дім зайшов сміх маленької дівчинки, Такої ж ніжної, як любов, що між нами цвіте серед темряви й тиші. Мій Зайка, мій Максим, мій коханий герой, Ти для всіх — воїн, а для мене — найдорожча людина. Захищаєш країну, і водночас — мою душу й спокій, І я так пишаюсь, що маю такого чоловіка. З Днем Захисника, мій любий, Повертайся живим — до мене, до дому, Бо я тебе люблю до останнього подиху.