N.liliya P2.

Сьогодні наш вихід — хвилюється зал, П’ять-А виходить — і це не фінал. Ліцей три два три — наш дім і наш старт, Ми тут, щоб заявити: ми — команда, ми — клас. Колись у першому — парти й зошит, Маленькі кроки, великі мрії. А потім — війна, розлука, пауза, Та серцем ми були разом усі. Три роки чекали — і доля звела, Повернулась та, хто з нами була. Лілія Андріївна — знову наш клас, Тепер ми п’ятий, але ті самі — про нас. Нас дев’ятнадцять — різні, як світ, Та разом ми — сила, разом — політ. Веселі, кмітливі, творчі й живі, Активні, добрі — такі вже ми. Ми вміємо чути, ми вміємо бачити, Не відвертаємось від чужої біди. Милосердя й турбота — не просто слова, Це те, чим живе п’ять-А щодня. Ми першими скажем: «Давай допоможу», Ми знаємо ціну співчуттю й добру. Бо сильний не той, хто мовчить осторонь, А той, хто підтримає і буде поруч. Ми любимо сміятись, жартувати, І з вчителями щиро спілкуватись. У нас не лише уроки й дзвінки — У нас розмови по душі. І сьогодні ми гордо кажем вголос: Ми — ліцеїсти, і це наш голос! П’ять-А — це характер, тепло і мрія, Це клас, що вірить і не здається. Ми різні — та разом сильніші в сто раз, Ми йдемо вперед, ліцей дивиться на нас. П’ять-А — запам’ятайте цей клас, Бо наша історія тільки почалась.