Л. Людмила на день закоханих

У спортивній залі, серед світла і дзеркал, Ти фото виставив — і світ мій засіяв. Я просто лайкнула, нічого не чекала, А ти написав — і все почалося з початку. Десять років разом — як одна мить, Сміх і розмови, і серце тремтить. Ти — чесний, щирий, турботливий мій, А я для тебе просто Лю, а ти — мій Андрій. Може я рідко слова говорю, Та в серці тихо тебе бережу. Люблю по-справжньому, глибоко й сильно, Навіть коли мовчу безслівно. Дякую, що терпиш характер мій, Що поруч залишився, мій Андрій. Через суперечки, сльози й страх Ми вистояли — і стали в сто разів сильніші вдвох. Народження сина — наш світлий світанок, Маленький Кирило — любові світанок. Ти тримав мене міцно за руку тоді, І я зрозуміла — ми справжні, ми свої. Азовське море шумить у снах, Теплі піски і сонце в очах. Колись повернемось знову туди, Де щастя просте — це просто ми. Ти хочеш будинок, я мрію про дім, І квартира здається мені рідним гніздом. Ми сперечаємось, знову і знов, Та миримось швидко — бо це любов. Були моменти, коли край був близько, Та серце не дало сказати «досить». Ми витримали, ми не здались, І стали міцніші, ніж будь-коли колись. Може я рідко слова говорю, Та в серці тихо тебе бережу. Люблю по-справжньому, глибоко й сильно, Навіть коли мовчу безслівно. Хочу з тобою бізнес створити, Успішними разом по життю іти. Ти — моя сила, мій сміх і мій дім, І я люблю тебе. Просто таким, як ти є. Нехай ще буде багато доріг, І мрій, що здійсняться на двох. Бо головне — ми разом і досі, І любов наша сильніша за все. Десять років — це тільки початок, Ще стільки всього попереду в нас. Я, може, мовчу, але знай назавжди — Ти мій вибір, мій чоловік, моя радість і щастя.