N.Anastasia2.2.
Pop,Romantic,Melancholy,Female Voice,Medium
00:00 / 00:00
Lyrics
За день до страху, білих стін і тіней
Ти став моїм «можна», коли було «не встигнем».
Не просто лікар — ти був моїм шансом,
Ти врятував тіло… і лишився з серцем.
Я вийшла з темряви, тримаючись тебе,
І вперше подумала: я хочу жити ще.
Ми не кричали про «нас» на весь світ,
Наше кохання — не для чужих вітрин.
Тихі розмови, довгі «мовчи»,
І правда, що ранить, але не тікає в ніч.
Я довго боялась назвати це «ми»,
Та саме з тобою я стала собі живою.
Зая, не видумуй — це ми і є,
Через біль і любов, крізь падіння й підйом.
Ти — моя сила, коли важко стоять,
Ти — мій спокій у світі, що вміє ламать.
Жарена картопля, кухня і ніч,
І просте запитання: «Шо ти? Світло є?» — як дім.
Твоя турбота — не в гучних словах,
А в дзвінках щоденних і «ти як?» без масок.
Ми сварились так, що хотілось піти,
Та кожна сварка вчила: без тебе — не ті.
Було важко, було боляче, було на межі,
Але саме там ми стали справжніми.
Наші моменти — не для сторонніх фраз,
Там тиша, тепло і бажання «зараз».
Нікітос біля ніг — наш мовчазний свідок,
Що любов — це вибір, а не випадок.
Зая, не видумуй — це ми і є,
Через «важко», «не можу», «але тримай».
Ти — моя сила, мій дім і мій сенс,
Ти дав мені віру і бажання рости.
Жарена картопля, сміх серед ночей,
І питання просте: «Шо ти? Світло є?» — як любов.
Я стала сильнішою — бабою грім,
Бо ти навчив не здаватись, коли болить.
Я хочу не битись — я хочу чути,
Я хочу, щоб ми навчилися бути.
Цінити старання. Цінити «нас».
Бо нікого важливішого — немає в цей час.
Високий паркан — не від світу тікать,
А щоб наш дім було кому берегти.
Я щаслива з тобою. Я вибираю тебе.
Не ідеально — зате по-справжньому.
Зая… я тебе кохаю. Щиро. Сильно. Назавжди.