Е. Алла Ференц на день закоханих

Алла і Володимир — історія без зайвих слів, Ще з юності знайомі, серед тисячі світів. Минуло вже три роки — мов теплий ніжний сон, І серце тихо шепче: ти для мене еталон. Терпеливий і чуйний, найкращий мій герой, Мій зая, моя ніжність, мій спокій і мій спокійний прибій. Я безмежно люблю тебе, чуєш, мій рідний, Ти світло у душі, мій всесвіт безцінний. Пройшли ми крізь бурі, тримаючись разом, І щастя малює майбутнє щоразу. Просто бути поруч — цього досить нам, Бо любов — це дім, де живуть серця. Коли в моєму житті було темно і складно, Ти з’явився тихо — і стало так гарно. Заспокоював словом, тримав за руку, І вів мене ніжно крізь кожну розлуку. Я вдячна за силу, за віру твою, За те, що зі мною ти був у бою. Я безмежно люблю тебе, чуєш, мій рідний, Ти світло у душі, мій всесвіт безцінний. Ми вистояли разом, ми стали сильніші, І наші дороги тепер ще ясніші. Просто бути поруч — цього досить нам, Бо любов — це дім, де живуть серця. Був складний період — ти знаєш який, Та ми не зламались, ми стали міцні. Твої теплі обійми — мов тихий причал, Де кожен мій страх назавжди відступав. Я безмежно люблю тебе, зая мій ніжний, З тобою майбутнє таке безтурботне й безмежне. Нехай лише щастя веде нас вперед, І серце до серця — на тисячу лет. Просто бути разом — найбільша мета, Бо ти — моя любов і моя висота.