У далекім шістнадцятім — пам’ятаю той день,(Cover)

У далекім шістнадцятім — пам’ятаю той день, Ти написав мені тихе «привіт». І ніби світ став одразу теплішим, І почалась наша казка із літ. Повідомлення, дзвінки до світанку, Перша зустріч — хвилювання в очах. Дотик руки — і серце без страху Зрозуміло: це доля в наших руках. Разом ми — більше, ніж просто слова, Разом — це крила й жива висота. Дев’ять років любов нас веде, І крізь бурі вона не впаде. Троє дітей — продовження нас, Світло, що Бог подарував для нас. Поки б’ється серце моє знов і знов — Наша сім’я — це любов… Наша сім’я — це любов. Ти спитав: «Будеш моєю назавжди?» Я сміялась: «Якби ні — не стояла б тут». І з того дня всі дороги у світі Стали однією — нашим маршрутом. Було різне — і сльози, і грім, Та ми вистояли, бо ми — один дім. Навіть коли темніє весь світ, Ти — мій спокій, мій захист і світлий мій цвіт Яся — мов сонце ранкове ясне, Ніжність і радість у серці несе. Артем — наша сила і мужній герой, З теплом у душі й добротою живою. Нікіта — усмішка, світлий політ, Наше майбутнє, наш радісний світ. Разом ми — більше, ніж просто слова, Разом — це крила й жива висота. Дев’ять років любов нас веде, І з кожним роком сильніше росте. Троє дітей — це продовження нас, Наша молитва і щастя повсякчас. Поки у серці твоє ім’я — Ми назавжди… ми — сім’я. І хай летять роки вперед, Наш шлях тільки починається тепер. Ти поруч — і більшого не треба мені, Бо любов живе в кожному дні. Разом ми — сила, разом усе, Дев’ять… і ще тисяча літ мине. Доки у серці палає любов — Ми будем разом знов і знов.