N.Shershen2.
Pop,Romantic,Melancholy,Female Voice,Medium
00:00 / 00:00
Lyrics
У дві тисячі тринадцятім — прості слова в екрані,
Ти перший написав, уперто, без вагань.
Восьмий раз просив мій номер — я сміялась, відмовляла,
Двічі «ні» казала серцем, ще не знаючи, що впала.
Мовчали довго… різні долі, різні дні,
Та знов листи — і втретє серце сказало: «Зі мною будь».
Шершень, коханий, мій дім і моя сила,
Шість років в шлюбі — і кожен день як клятва.
Ми сильні, бо кохаємо, хоч війна нас розділила,
І краде дні, які мали бути разом, правда.
Бог подарував мені тебе тоді,
Та випробував відстанню і болем.
Я вірю — ми проживем усі ті дні,
Які війна забрала між серцями й долею.
Ти впертий і дбайливий, розум мій і спокій,
Моя опора в тиші й у тривожні ночі.
Ти зробиш все для мене і для нас,
Мій притрушений трохи — але справжній, мій до часу й назавжди.
Шершень, коханий, тримаю тебе в думках,
Навіть коли між нами кілометри й страх.
Ми сильні, бо кохаємо — це наш оберіг,
Любов не зламати ні кулею, ні війні.
Бог подарував мені тебе тоді,
Та випробував відстанню і болем.
Я вірю — ми проживем усі ті дні,
Які війна забрала між серцями й долею.
Дві тисячі дев’ятнадцятий — Тустань, скелі й небо,
Ми ніби друзі… та серце знало — треба.
Я притулилась до твого плеча,
Було так тихо, тепло — гори, ти і я.
Той момент навчив без слів і без причин:
Я хочу йти по життю тільки з ним.
Коли носила під серцем наше життя,
Ти був далеко — така була дорога.
Повернувся вчасно — донечка прийшла
Двадцять третього січня, дві тисячі двадцять другого — весна.
А за місяць — війна… і ти пішов боронити,
І вже четвертий рік донечка тата вчиться чекати.
Вона повторює твою дитячу долю —
Без батька поруч… і це найбільший наш біль з тобою.
Шершень, коханий, ми вистоїм, я знаю,
Хай навіть світ ламається щодня.
Ми мали жити поруч — я це пам’ятаю,
І ще проживем усе, що вкрала війна.
Бог подарував мені тебе тоді,
Та випробував відстанню і болем.
Я вірю — ми проживем усі ті дні,
Які війна забрала між серцями й долею.
⸻
Мій чоловік. Мій захисник
День закоханих — це не дата, а віра.
Я чекатиму тебе, скільки скаже війна,
Бо ти — моє назавжди.
І я дочекаюсь.