Е. Галина Радченко на день закоханих 2

Ми знайшлися серед слів і випадкових фраз, Соціальні мережі тихо звели колись нас. На мораокзалі — перший погляд і тепло, І відтоді в серці світло назавжди зросло. Ти казав мені «любімка» — ніжно, мов весна, Я шептала «любімий», бо вже була твоя. Галина і Мирослав — наша історія жива, Крізь дороги й відстані тримає нас любов одна. Я чекаю, вірю — ти повернешся додому знов, І на дачі тихій розквітне наша любов. Хай веде нас доля крізь світанки і шляхи, Бо разом з тобою сильніші ми завжди. Рік, коли під серцем зародилось нове життя, І ти став на захист — заради нас і майбуття. Я молилась ночами, берегла твоє тепло, Навіть в тиші відчувала — ти поруч все одно. Турботливий, добрий, надійний — мій герой, Кожен день без тебе — ніби довгий бій. Галина і Мирослав — наша історія жива, Крізь дороги й відстані тримає нас любов одна. Я чекаю, вірю — ти повернешся додому знов, І на дачі тихій розквітне наша любов. Хай веде нас доля крізь світанки і шляхи, Бо разом з тобою сильніші ми завжди. Ми поїдемо туди, де тиша і сади, Де сміється літо і збуваються сліди. Подорожі, мрії — все попереду у нас, Бо кохання наше не згасає ні на час. Галина і Мирослав — це ніжність крізь роки, Дев’ять років разом — і ще тисячі попереду дороги. Я скажу тихенько: «любімий, повертайся скоріш», Бо без тебе навіть сонце світить трішки тихіш. І коли обіймеш — зникне кожен страх, Бо наша любов — це світло у серцях.