N.Сарна2

Ми сіли за стіл — не шукали дива, Там, де правда і блеф без прикрас. «Мафія» змішала ролі і погляди, А серце сказало вперше: зараз. Я не з тих, хто красиво обіцяє, Я не вмію любити вголос щодня. Та ти зчитав мене між рядками, І залишився — без зайвих питань. Потятко — так просто ти кажеш мені, І в цьому слові мій спокій і суть. Хай між нами дороги й міста, Я до тебе завжди повернусь. Я не завжди кажу, що люблю, Та я вибрала — і не зверну. У цей день Валентина, без гучних прикрас, Я хочу одного — бути з тобою зараз. Перше побачення — кінь і дорога, Вітер заплутав мої думки. А ввечері — нарди і пауза тиша, Де все важливе — без метушні. Ти відповідальний, чесний і світлий, Романтичний — за двох одразу. Я можу мовчати, бути складною, Та ти не пішов ні разу. Потятко — не просто ніжне ім’я, Це як «я тут», навіть на відстані. Мукачево й Київ — лише координати, Коли серця в одному напрямі. Я ціную тебе не словами, А тим, що тримаюсь і йду. У цей день Валентина я точно знаю — Я тебе люблю. Нехай відстань — це не перешкода, А доказ, що ми — не гра. Я не обіцяю казкових історій, Я обіцяю — бути жива. Без ванілі. Без зайвих ролей. Просто правда. Просто ми. І якщо питати, чого я хочу — Бути разом. Назавжди.