Оля демо пп

Восьме лютого. Тихий двір. Мій дім — і ти біля нього. Я ще не знала тоді, повір, Що це початок мого всього. Твій погляд, крок — і перший поцілунок, Без гучних фраз і зайвих слів. У тій миті серце зрозуміло: Це ти. Мій шлях. Мій дім. Ти не обіцяв — ти просто був, Коли земля тікала з-під ніг. Мій коханий, мій Вітасик, Ти став моїм «дихай і живи». Ти взяв мене — справжню, з минулим, З трьома дітьми, з болем і страхом. І вчив не боятися жити Любов’ю. Спокоєм. Крок за кроком. Коли темрява брала в полон — Ти тримав і не відпускав. Ти допоміг пережити все тяжке, Навіть коли сам мовчав. Ти лікував не словами — Турботою. Тишею. Тим, що поруч був. І в найважчі мої хвилини Ти просто залишався — і цього було досить. Мій милий, моя сила і світ, Моя опора у кожній миті. Чотири роки — і кожен з них Я прожила, бо ти в мені є. А сімнадцятого липня — наше диво, Наш спільний син прийшов у світ. У ньому — ти, у ньому — ми, Наше «назавжди» без зайвих слів. Мій мицьо, мій рідний, мій дім, Ти — спокій серед бур і гроз. З тобою навіть страхи Втрачають вагу і сенс. Я не прошу неможливих речей — Лише одне, з усіх бажань: Будь собою. Не змінюйся. З таким серцем — це і є кохання. І я мрію так просто, по-справжньому: Зібратись усією сім’єю, Поїхати туди, де сонце й сміх, Де ми — разом, і цього досить. Бо ти — не просто любов моя, Ти — відповідь на всі «чому». Восьме лютого — наша дата. Не випадковість, а знак долі. Я кохаю тебе. Назавжди. З Днем закоханих, мій коханий