Знову ніч за вікном, і мотор монотонно співає,

Знову ніч за вікном, і мотор монотонно співає, Світло фар ріже темряву, наче сталеве ножа. Мій маршрут нескінченний, дорога кінця не має, Але в серці горить та єдина, важлива межа. Я тримаю штурвал, за плечима — важка дистанція, Між містами й мостами летить мій залізний кінь. Та я знаю: десь там, за останньою мирною станцією, Світить вікно, де чекають мене по ночах. ​Приспів: А вдома — дружина, що молиться тихо за мене, І донька, і син — мої крила, моє майбуття. Я в трасі сьогодні, під небом безкраїм і темним, Щоб ви посміхалися, було щасливим життя. Дорога довга, та серце летить швидше вітру, Бо там, на порозі, чекає кохана сім’я. ​Куплет 2: Син підріс, мабуть, знову питає: «Коли вже тато?» Донька малює малюнок, де ми всі разом. Я дивлюсь на їх фото — і втоми як не бувало, Для них я — герой, і для них я здолаю цей шлях. Дружино, рідна, дякую за терпіння, За те, що ти — тил мій, мій спокій і мій оберіг. Кожен рейс — це заради вашого покоління, Щоб кожен із вас усміхатися радісно міг. ​Приспів: А вдома — дружина, що молиться тихо за мене, І донька, і син — мої крила, моє майбуття. Я в трасі сьогодні, під небом безкраїм і темним, Щоб ви посміхалися, було щасливим життя. Дорога довга, та серце летить швидше вітру, Бо там, на порозі, чекає кохана сім’я. ​Бридж: Ще трохи, ще трішки — і я заглушу свій мотор. Скину втому з плечей, обійму вас усіх до грудей. Немає ціннішого скарбу в житті, ніж цей двір, І тепло найрідніших у світі людей. ​Фінал: Я повертаюсь. Чекайте. Скоро буду...