N.Головкина И

Ми зустрілись випадково — в колі друзів і тепла, Ти мене з іншою сплутав, та доля нас звела. Ти дивився уважніше — й зрозумів у той же час: Ми ще зовсім не знайомі, але це початок нас. Я мовчала, ти дружив, почуття між рядків, А першого квітня — жарт, що став долею на віки. Я злякалась, зникла з тиші, та ти мене знайшов, І відтоді наше серце знає слово “любов”. Сергію, киця, ти — мій спокій і мій дім, Моя опора, мій друг, мій цілий світ один. З тобою поруч — ні страхів, ні темних днів, Як за кам’яною стіною — я з тобою завжди. Я кохаю всім серцем, всією душею своєю, Дякую долі за нас і за сім’ю нашу смілу. Шістнадцять років — ще дитинство, перші кроки в життя, Та наше “разом” виросло крізь роки і випробування. Ти самостійний, добрий, впертий — мій надійний тил, Навіть в зайняті дні знаходиш час — бо ти так любив. Ти уважний до бажань, до слів і до мовчань, Ти завжди поруч — у радості й у ваганнях. П’ятнадцять років — не просто цифри й дні, Це шлях, де ми разом і вже не одні. Сергію, киця, ти — мій спокій і мій дім, Моя опора, мій друг, мій цілий світ один. З тобою поруч — ні страхів, ні темних днів, Як за кам’яною стіною — я з тобою завжди. Я кохаю всім серцем, всією душею своєю, Дякую долі за нас і за сім’ю нашу смілу. Двоє синів — наше щастя, наші крила і світ, Те, заради чого кожен день має сенс і зліт. Ти багато працюєш, щоб у нас все було, І я знаю: з тобою — мені нічого не страшно й зло. Ти — мій спокій, мій дім, моє “завжди”, Моє серце належить тобі назавжди. Я кохаю тебе — без причин і умов, З Днем закоханих, мій чоловік, моя любов.