Е. Наталия на день закоханих 2

У Мелітополі все почалось випадково, На Баду доля написала нам слово. Наталя і Сергій — погляди крізь екран, А серце відчуло: це більше, ніж просто роман. Ти кличеш мене тихо — «заюньчик мій», І світ стає теплим у ніжності твоїй. П’ять років разом — крізь бурі й вітри, Ми вчились кохати і вірити у сни. Подивись на мене — я твоя любов, Я та, що поруч знов і знов. Навчися цінувати, берегти тепло, Бо наше серце — це одне крило. Я мрію про дім і дитячий сміх, Щоб ти був уважним для нас обох. І навіть крізь відстані й темні часи Ми повернемось туди, де наші сни. Пам’ятаєш зустріч — перший тихий день, Як хвилювалась я серед нових пісень? Ти дивився так, ніби знав наперед, Що наші дороги складуться в сюжет. Ми пройшли труднощі — не зламав нас світ, Я тримала руку, коли зникав політ. Я хочу лиш трохи тепла і турбот, Щоб ніжність жила поміж наших висот. Подивись на мене — я твоя любов, Я та, що поруч знов і знов. Навчися цінувати, берегти тепло, Бо наше серце — це одне крило. Я мрію про дім і дитячий сміх, Щоб ти був уважним для нас обох. І навіть крізь відстані й темні часи Ми повернемось туди, де наші сни. Я не прошу багато — лише твоїх очей, Твоєї уваги серед тисячі речей. Навчися слухати — і серцем відчуй, Що жінка кохана живе у тобі, не забудь. Нехай здійсняться наші світлі слова — Діти, майбутнє і рідна земля жива. Подивись на мене — я твоя весна, Я поруч навіть, коли тиша одна. Любов навчить берегти й цінувать, І разом ми будемо знову літать. Наталя і Сергій — одна дорога вдвох, Крізь мрії, надії і ніжний подих епох. І в День закоханих серце мовить без слів: Я твоя жінка… ти — мій єдиний світ.