K1.Альона Ф

Першого січня, дві тисячі чотирнадцять, Серед знайомих, шуму і розмов. Хтось посварився — все пішло не за правилами, Ти пішов мовчки, а я залишилась знов. Телефон мовчав — я номер твій не дала, Думала: кінець, ще одна історія. Та ти подзвонив і просто сказав: «Збирайся. Я чекаю». І світ зупинився. Я поруч — коли шторм, коли тиша, Коли світ валиться і коли тримає. Ми різні, дивні, дибійні, придурошні — Але наша любов виживає. Я поруч — і хай що там буде, Ми це пройдемо, як завжди, удвох. З Днем закоханих, мій чоловік, Наша любов сильніша За будь-які обставини і страх. Дванадцять років — не казка, не кіно, Тут було все: крики, двері, речі до мами. Були втрати, депресії, біль і війна, І світ, що ламав нас разом з планами. Були істерики, драми і страх, Були моменти — коли не могла дихати. Та ти залишався, тримав мене тут, Навіть коли я хотіла зникнути. Пандемія. Війна. Тиша між словами. Ми не ідеальні — Ми справжні. І якщо запитати, чому ми досі разом — Бо любов — це не коли легко, А коли не пішли. Я поруч — коли темно і важко, Коли знову питання без відповідей. Ми не молоді, але ми живі, І це важливіше за всі «колись». Я поруч — і якщо не час зараз, То він прийде, коли ми будемо готові. З Днем закоханих, мій чоловік, Бо наша любов — це вибір Знову і знову. Ти подарував мені сина — Хай він з хвостом і лапами, але мій. Оскар — наша любов на чотирьох лапах, Наш дім, наш сміх, наш спокій. Я не уявляю життя без вас, Без тебе, без нашого «разом». Ти — моя мудрість, турбота і повага, Мій вибір. Мій чоловік. Мій дім. Я поруч — і так буде завжди, Хай навіть світ знову піде не туди. Ми все вирішимо, як уміємо, Бо любов — це не слова, Це дії. Я поруч — не обіцяю ідеальності, Але обіцяю не зникати. З Днем закоханих, коханий Нікіта, Я вибираю тебе. І буду вибирати. Першого січня… Ми навіть не знали, Що це — назавжди. З Днем закоханих. Я поруч.