Л.Мила Красникова своєму чоловікові

Мій Сергій — Піка, мій Борсучок, пірожечок, Під суворою маскою ховаєш ніжність очей. Ти похмурий буваєш, мов грім перед дощем, Та як тільки смієшся — я сміюся разом з тобою, мій день. Познайомились просто — в мережі, випадково, Але розмови по вісім годин стали долею знову. Телефон грів долоні, а голос — мою душу, І той перший романтичний вечір я не забуду ніколи й ні рушу. Я чекаю тебе, як квітка чекає сонця й води, Там, де ти — там моя душа і всі мої сни. Ти моє повітря, мій сенс і життя, Без тебе серце не б’ється — це правда моя. Мій Борсучок, я твій Грибочок навіки, Ми вистояли все — і вистоїмо ще стільки. Одинадцять років — не просто слова, Ми будинок купили, дачу — та втратила війна. Кинули все, але зберегли головне — Життя наших синів, Саші й Діми, найдорожче мені й тобі це. Наші котики Миша і Зайчик чекають, Як і я — обіймів, що світ зігрівають. Мені бракує мого мохнатого хлопчика дуже, Твоїх поцілунків, допомоги і рук таких рідних і мужніх. Я чекаю тебе, як квітка чекає сонця й води, Там, де ти — там моя душа і всі мої сни. Ти моє повітря, мій сенс і життя, Без тебе серце не б’ється — це правда моя. Мій Борсучок, я твій Грибочок навіки, Ми вистояли все — і вистоїмо ще стільки. Майже рік — без зв’язку, на нулі, у тиші, Я молилась за кожен твій ранок і кожну ніч тиші. Дві втрати матусь в один рік — подвійний біль, Та ми тримались за руки, навіть коли світ осліп. Два тижні щастя — мов ковток життя, Відпустка, весілля — ми стали одним назавжди й без кінця. І навіть коли війна обірвала спокійний наш шлях, Ти залишився моїм домом у всіх вітрах. Дякую за турботу крізь кілометри й грім, За підтримку, яку відчуваю серцем своїм. Ти мужній, сильний, але я знаю одне — Під бронею серця ховається ніжність твоє. Я чекаю тебе, як квітка чекає сонця й води, Повернись — і розквітнуть усі мої дні. Ти моє життя, мій сенс і мій світ, З тобою навіть темрява стає, як світанковий квіт. Мій Сергій, мій Борсучок, мій герой і мій дім, Я кохаю безмежно — і завжди буду з ним.