K2.Катя

Я — Катя. Для тебе інколи Катушка — сміюсь, Але в серці твоєму я знаю своє місце. Ти — моя Скеля, мій спокій і плюс, З тобою навіть тиша звучить безпечно. Пам’ятаю той міст за нашим селом, Травень дванадцяте — вечір і щирі слова. Ти запитав так просто, по-справжньому, вдвох: «То ми разом?» — і я вже була твоя. З Днем закоханих, мій рідний, Мій Женя, моя опора й дім. Коли ти тримаєш мене за руку Світ стає тихим, теплим, своїм. Я обіцяю берегти наше «ми», Навіть коли нелегко удвох. З Днем закоханих, коханий мій, Ти — мій спокій, мій вибір, моя любов. Коли я вчилась — ти жив дорогами, Фура і ніч, але серце — зі мною. У кожні вихідні, попри втому і втрати, Ти поспішав додому — до нашого «двох». Потім форма, служба, прикордонний шлях, А я навчилась чекати мовчки й вірно. І Голубе озеро — ніч на містку «кохання», Твоя пропозиція — ніжно і щиро. З Днем закоханих, мій сильний, Мій чоловік, моя тиша і світ. Навіть якщо не щодня ти поруч, Я серцем завжди з тобою — повір. Весілля — і майже одразу війна… Твій дзвінок: «Кать, почалось…» — і серце завмерло. Ти стояв там, де все починалось з нуля, А я молилась, щоб Бог тебе беріг щоденно. Госпіталь, біль, операції, дім… І рішення — справжнє, доросле, живе: Нам потрібна сім’я, не колись — а тепер. І з’явилась Аделіна — наша ніжність земна. Було важко самій, з маленькою на руках, Без твоїх обіймів і сильного плеча. Та Бог почув мої тихі слова — І ми стали ближче, ніж будь-яка розлука. З Днем закоханих, мій рідний, Мій Женя, мій захист і світло моє. Я обіцяю: у найважчі дні Бути спокоєм, вірою і теплом для тебе. Ти — моя Скеля, моя любов, Наше «ми» я берегтиму завжди. З Днем закоханих, коханий мій, Я люблю тебе тихо… глибоко… назавжди.