N.Инна А2.

Юрій мій… Масік коханий, Світ без тебе — ніби без імен. Кажуть люди: «безвісти зниклий», А я знаю — ти є. Ти в мені щодень. Твій характер — сила і правда, Дай Боже кожному так любить. Ти — мій сенс, мій всесвіт цілий, Без тебе серце не болить — воно мовчить… Ти беріг мене ніжно й просто, І дітей — як найбільший скарб. Ти для нас був і є опорою, Навіть там, де війна і морок став. Я торкаюсь речей твоїх тихо, Наче чую твій подих знов. І живу, бо в мені не згасла Твоя віра, твоя любов. Я чекатиму, скільки треба, Хай роки — я не здамся, ні. Я вірю: ти повернешся, Живий… у тиші, у світлі, в весні. Моя надія — це любов, Вона сильніша за біль і війну. Я чекатиму тебе, коханий, Бо я тебе… люблю. Моя сила — це наші діти, В їхніх очах — твій погляд і сміх. Вони вчать мене не падати, Коли ніч без зірок і втіх. Я їм кажу: «Тато з нами», Навіть коли мовчить телефон. Бо любов — вона не зникає, Вона завжди знаходить дім і закон. Я не приймаю слова «зник», Я не вірю у крапку й тьму. Я тримаю тебе серцем, І молитву несу одну: Повернись… я тут… ми чекаєм… Світ без тебе — не мій. Я чекатиму, скільки треба, Кожен день, кожну ніч, кожну мить. Я вірю: ти повернешся, Живий — щоб знову нас обійнять і жить. Моя надія — це любов, Вона веде мене крізь тьму. Юрій… Масік… мій коханий, Ти — мій дім і моя душа. Я чекатиму тебе, рідний, Скільки треба… Бо любов — це надія. А надія — жива.