K1.mmarina

Лютий знову стукає в дім — твій місяць, сину, Ти для нас завжди — сонце, не зима. Добрий, веселий, справжній і сильний, З тобою навіть тиша — не тиха сама. Ти на колесах, вітер за спиною, Природа знає крок твій наперед. Ти любиш світ таким, як він є з гідністю, І завжди стоїш там, де правда і світло горить. Артемка, ми чекаємо — чуєш, синку, тримайся! Ти наш драйв і наша сила щодня. Ми чекаємо — і серце не здається, Бо любов сильніша за відстань і страх. Повертайся — ми тут, ми разом, Мама, Софія — ми твій тил. Артемка, ти наш герой справжній, І цей шлях — ти не один. Ти захищаєш — не для слави, не для шуму, А тому що серце так велить. Справедливість — твій внутрішній компас, Ти не вмієш просто осторонь стоять. Котики чекають, природа пам’ятає, Як ти сміявся, як був поруч з нами. Ті дні, коли ми разом — без поспіху, щиро, Назавжди в серці, назавжди між нами. Артемка, ми чекаємо — чуєш, синку, тримайся! Ти наш драйв і наша сила щодня. Ми чекаємо — і серце не здається, Бо любов сильніша за відстань і страх. Повертайся — ми тут, ми разом, Мама, Софія — ми твій тил. Артемка, ти наш герой справжній, І цей шлях — ти не один. Я мама — і я вірю без умов, Моя любов сильніша за втому і біль. Софія шепоче: “Братик повернеться”, І світ стає світлішим від цих слів. Ти повернешся — я знаю, я відчуваю, Ми знову будемо разом сміятись до сліз. Артемка, мій син, мій герой, моя гордість, Ми чекаємо. Ми любимо. Ми тут. Завжди.