N.Saenko

Сонечка моя, цей рік — як мить, Та в ньому ціле життя для нас. Ми зустрілись там, де доля спить — В мережі, але серцем — враз. Ти назвала мене просто: Зайка, Я тебе — Сонечком з тих пір. І у світі, де буває важко, Ти мій дім, мій спокій, мій орієнтир. Твої очі — зелене диво, В них і ніжність, і тиха сила. В них я бачу своє майбутнє, В них любов мене зберегла. Були труднощі, були дороги, Я пішов туди, де гримить війна. Ми стояли на межі розлуки, Та твоя вірність врятувала нас. Ти чекала, ти вірила тихо, Навіть коли боліло всередині. І завдяки твоєму серцю, Сонце, Ми зберегли своє ми. Я хочу з тобою сміятись зранку, Мріяти, жити і просто бути. Хочу дитину — нашу маленьку, Щоб у ній наша любов жила. Хочу втекти з тобою від втоми, Від усього, що тисне й болить. Поїхати разом, тримаючись за руки, І просто щасливими бути вмить. Сонечка моя, кохана Яно, Дякую, що в моєму житті ти є. За вірність, за силу, за серце твоє — Я люблю тебе більше, ніж можу сказати.