N.katrin d

Дві тисячі дев’ятнадцятий, «Плесо», між справ і днів, Робота, випадковий погляд — і світ змінився вмить. Ми почали, ми зупинялись, був рік тиші й розлук, Та у дві тисячі двадцять першім Серце знову знайшло твій звук. Максим… мій ведмедик, мій теплий дім, Твоя турбота — як обійми без слів. Ти чуйний, уважний, завжди живеш мною, І навіть у тиші я чую: «Я з тобою». Мій ведмедик, сонечко, коханнячко моє, Я так сильно кохаю — сильніше за все. Хай між нами кілометри й тривожні часи, Та любов наша вистоїть, витримає всі вітри. З Днем закоханих, рідний, мій єдиний світ, Навіть тридцять днів на рік — це вічність для двох сердець. У травні — п’ять років, як ми «ми», І три роки шлюбу — наші крила й корінь. Ми бачимося рідко, та кожна мить — золота, Бо всі дні з тобою — пам’ятні назавжди, без винятка. Війна і відстань, сльози й страх, Та ти тримаєш мене навіть на відстанях. Я відчуваю твою підтримку крізь ніч і дим, Ти — мій спокій, мій захист, мій чоловік один. Мій ведмедик, сонечко, коханнячко моє, Я так сильно кохаю — сильніше за все. Хай між нами дороги, сирени й час, Та любов не відпустить, вона сильніша за нас. З Днем закоханих, рідний, моя висота, Ти — моя правда, мій дім, моя доля свята. І я вірю у день, коли тиша прийде, Коли татко на ручки донечку візьме. Вона зараз під серцем, вона — наше світло, Наша надія, любов і майбутнє спільне. Я кохаю тебе… до подиху, до кінця, Мій ведмедик, моя сім’я, моє життя.