N.Сарна

Ми зустрілись не випадково — За столом, де правда й блеф. «Мафія» змішала ролі, А серце вибрало тебе. Я не з тих, хто грає в романтику, Я мовчу там, де кричать слова. Та ти бачиш глибше за маски — І спокійно тримаєш мене. Потятко — так тихо ти мене звеш, І в цьому слові мій дім і межа. Хай між нами кілометри й ніч, Та я серцем завжди біля тебе — знай. Я не завжди скажу, як люблю, Та кожним кроком до тебе йду. У цей день Валентина — без гучних фраз, Я просто хочу: ми і час. Перше побачення — кінь і дорога, Вітер плутав думки й волосся. А ввечері — нарди і тиша, Де більше ніж слів — присутність. Ти — відповідальний, справжній, Без пафосу, без зайвих сцен. Ти той, хто поруч, навіть здалеку, Хто вміє бути, а не здаватися. Потятко — так просто і по-справжньому, Без прикрас, але в саме серце. Мукачево і Київ — не вирок, Коли двоє вибрали «разом» щиро. Я ціную тебе мовчки, інколи строго, Та любов не завжди гучна. У цей день Валентина я чесно скажу: Ти — мій вибір. Назавжди. Нехай відстань — лише перевірка, А не пауза між нами двома. Я не обіцяю бути ніжною щодня, Але обіцяю — бути твоя. Без ванілі. Без зайвих прикрас. Просто ми. Просто любов. Просто зараз.